Каннабис конопля Липецк

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Капец братва, расскажу я вам, как я взял и закололся закладками с целью организовать олимпиаду среди любителей пива! Джантик уже был на месте, поэтому мне оставалось только достать дури и запилить этот ахуенный план.

Вот я сижу дома, размышляю, как же мне заполучить нужный вес зеленой наркоты, чтобы все попали в кайф на этой олимпиаде. Лазию по интернету, разговариваю по секретным каналам, и вот находится мне парень, который может доставить гудок прямо к порогу моего дома.

Мы договариваемся, встречаемся, я деньги отдаю, а он вытаскивает из штанов огромный пакетик, просто башню себе набивает. Я был на седьмом небе от счастья! Говорит, что это самые чумовые шишки в городе, вот я и ждал их как мана небесная. Уже мечтал, как буду смотреть на народ, поколотившись на их сабже.

Пли! Прихожу домой, отсыпаю порцию, чувствую тонкий аромат, смотрю на эти клубящиеся облака и понимаю, что сегодня я буду ебашить и не по-детски!

К утру я был готов ко всему. Подошла олимпиада, и я, человек, который потратил все силы, чтобы раздобыть эту зеленую бандитскую наркоту, стал главным ее организатором. Все мои друзья собрались в парке, водку и пиво в руках, готовые сразиться за звание самых мощных пивных пьяниц!

Каждая команда готовилась к этой олимпиаде, как боевому сражению. У каждой были свои закладки, свои секретные планы, чтобы победить остальных.

"Джигурдовки", - говорит мне один из участников, - "мы будем настолько пиздить эту джиги, что они уже на третьей закладке будут полностью сняты с дистанции!"

Олимпиада началась, и все участники собрались вокруг стола, на котором лежал весь арсенал - пиво, водка, закладки и гудки. Мы начали жестко ебашить, оставляя позади деньги и все остальное, что нас могло остановить.

Все были вымотаны, но счастливы. Мы показали всем, что наши закладки и пиво - это настоящая олимпиада победителей, и что наркотики и алкоголь могут сплотить любую компанию.

На следующий день я проснулся с огромной башней и головной болью. Но эта олимпиада останется в моей памяти навсегда.